Остання редакція: 2019-05-24
Тези доповіді
Експерименти проводили в герметичному металевому електролізері. Електролітами служили розплавлені суміші Na2WO4 – 3 мол. % МоО3, Na2WO4 – 5 мол. % WO3, Na2WO4 – Li2WO4 – 10 мол. % WO3.
Введення вуглекислого газу в атмосферу над ванною призводить до зменшення зерен молібденових і вольфрамових осадів з 17-20 мкм до 7,5-3,0 мкм (рис.1). Підвищення парціального тиску СО2 при електролізі розплаву Na2WO4 – Li2WO4 – 10 mol. % WО3 за 1023 К призводить до переродження у вольфрамові порошкові осади та співосадження порошків вуглецю на катоді.
1 – Li, Na | WO4 – 10 моль.% WO3; T = 1173 K; i = 0,05 А/см2; 2 – Li, Na | WO4 – 10 моль.% WO3; T = 1173 K; i = 0,10 А/см2; 3 – Na2WO4 – 5 моль. % WO3; T = 1173 K; i = 0,10 А/см2; 4 – Na2WO4 – 3 моль. % МоO3; T = 1173 K; i = 0,05 А/см2
Рис.1 – Залежність розміру зерна осадів молібдену і вольфраму від вмісту СО2 над розплавом.
Підвищення температури знижує вплив СО2 і за 1173 К суцільні осади молібдену і вольфраму були отримані за атмосфери над ванною, що містить до 100 % об. СО2. Проте, за цієї температури з розплаву Na2WO4 – WО3 вуглець на катоді (до 1 мас. %) виділяється за атмосфери, що містить 25 об.% вуглекислого газу. Імовірно, це пов’язано з більшою «основністю» розплаву, що містить вольфрамат натрію. Активність іонів кисню в ньому за однієї й тієї ж концентрації WО3 вище, ніж в розплаві Na2WO4–Li2WO4.
Співосаджуваний вуглець виступає як пасиватор, блокуючи ріст зерен і здрібнення осаду. Суцільні осади молібдену (вольфраму) мають стовпчасту структуру (навіть за 60-70 об.% СO2 над ванною). Мікротвердость осадів зростає при введенні вуглекислого газу в атмосферу над ванною (рис. 2).
1 – Na2WO4 – 3 моль. % МоO3; T = 1173 K; i = 0,05 А/см2;2 – Na2WO4 – 5 моль. % WO3; T = 1173 K; i = 0,05 А/см2
Рис. 2 – Залежність мікротвердості осадів молібдену і вольфраму від вмісту СО2 над розплавом
У хлоридних розплавах пасиватором є не лише вуглець, але і О2-, утворюваний за відновлення CО2. Він взаємодіє в розплаві з іонами важкоплавкого металу з утворенням оксикатіонів, які, відновлюючись на катоді до нижчих оксидів, разом з вуглецем включаються в катодний осад.
Введення СО2 в атмосферу над вольфраматно-молібдатними ваннами змінює структуру поверхні та текстуру осадів. Наприклад, за 1123 К (особливо це помітно за 1273 К) і 10-40 об.% СO2 зерна в осадах набувають переважно орієнтації з віссю <100>, перпендикулярною основі. Здрібнення структури осадів під дією атмосфери вуглекислого газу дозволяє отримати осади молібдену або вольфраму завтовшки близько 1-1,5 мм.