У нових соціально-економічних умовах професійна підготовка майбутніх спеціалістів передбачає не тільки надання їм ґрунтовних знань у певній галузі виробництва. Сучасний молодий фахівець повинен швидко адаптуватися в мінливих умовах ринку, творчо виявляти активну самостійність у розв’язанні професійних завдань.

Окрім якісної професійної підготовки, знання іноземної мови за умов сучасного бурхливого розвитку економіки та постійного налагодження нових партнерських стосунків, є невід’ємним компонентом конкурентоспроможності фахівця. Саме тому при підготовці студентів вищих навчальних закладів значна увага повинна приділятися врахуванню фахової специфіки при вивченні іноземної мови, її спрямованості на реалізацію завдань пов’язаних з професійною діяльністю. Сьогодні особливо гостро перед методикою викладання іноземних мов, як наукою, стоїть завдання пошуку оптимальних шляхів досягнення студентами – випускниками достатнього рівня володіння іноземною мовою для професійного спілкування.

Новими вимогами до підготовки фахівців обумовлена актуальність впровадження у методику навчання іноземної мови поняття контекстного навчання (Сontent-basedinstruction у термінології американських дослідників та English across the curriculum, CLIL (Content and Language Integrated Learning) – згідно з термінологією, прийнятою у західноєвропейських країнах)).

Основоположником контекстного методу навчання вважається А.А.Вербицький. На думку вченого, контекстним є таке навчання, в якому мовою науки і за допомогою всієї системи форм, методів і засобів навчання (традиційних та нових) послідовно моделюється предметний і соціальний зміст майбутньої професійної діяльності студентів [2].

Програма навчання іноземній мові повинна відображати зміст предметів з фахової підготовки для досягнення поставленої мети підготовки висококваліфікованого фахівця. Лише за умови тісної взаємодії викладачів іноземної мови та таких, що викладають фахові дисципліни, студент може опанувати професійну діяльність у її цілісному вигляді, здобуде необхідні знання для вирішення комплексних професійних проблем та завдань.

Актуальність матеріалів за фахом, що вивчаються в ході занять з англійської мови, обговорення професійно значущих питань сприяє мотивації до вивчення як іноземної мови, так і спеціальних дисциплін, підвищенню пізнавальної і професійної мотивації студентів.

Змістовний зв'язок навчальних завдань з іноземної мови з матеріалами дисциплін за фахом забезпечує проблемність змісту навчання з метою розвитку у студентів здатності до самонавчання, самоосвіти. Критично аналізуючи іншомовну інформацію, студенти визначають ступінь її новизни та значення для своєї майбутньої професійної діяльності. Опрацьовуючи іншомовні тексти, аудіо- і відео матеріали на іноземній мові, вони здійснюють діяльність по пошуку інформації в оригінальних джерелах для підготовки курсових і дипломних проектів.

Подальший розвиток умінь і навичок, що становлять лінгвістичну і мовну компетенцію майбутнього фахівця можна здійснювати в різних формах роботи студентів з мовними матеріалами: письмові переклади наукової статті, написання рефератів, підготовка доповідей пов’язаних з науковими проблемами, що вивчаються студентами на заняттях із дисциплін за фахом, і виступу при обговоренні цих проблем, виконання спеціально підготовлених завдань із застосуванням комп'ютерів, що передують роботі з відеофільмами, використовування аудіозаписів для поетапного вдосконалення навичок сприйняття професійної мови на слух.

Як відзначають Brinton, M.A. Snow, M.B. Wesche [1], для навчання через зміст характерні лише ті види навчальної діяльності, які є специфічними саме для того професійного змісту, якому необхідно навчати через використання іноземної мови. А такі професійно орієнтовані види навчальної діяльності, тобто ті, що у певній мірі моделюють фахову діяльність, а не просто спираються на її предметний зміст, можуть бути забезпеченими лише через експерієнційно-інтерактивне навчання.

На думку Назаренко О.І., для оптимізації процесу навчання англійської мови професійного спрямування (АМПС) в технічному вузі особлива роль має відводитись чіткому визначенню змісту навчання шляхом міжпредметних координацій та раціонального структурування навчального матеріалу, відбору найбільш доцільних методів, форм та засобів організації навчання, їхньому оптимальному поєднанню і послідовності використання, створенню найсприятливіших умов навчання, диференційованому та індивідуальному підходу до студентів таким чином, щоб вони вивчали мову через зміст фахових дисциплін, що уможливлює мотивацію студентів, формування у них раціональних дій, дозволяє забезпечити засвоєння навчального матеріалу, розкрити досить повно його сутність, вийти за рамки засвоєної інформації, виключити будь-які перевантаження при використанні потенційних можливостей логічного мислення й пам’яті, сприяє необхідності й доцільності засвоєння матеріалу [3].