Розкопки гробниць у Єгипті показують, що залізо було відоме ще за     4000 р. до н.е. Перш ніж отримувати виливки потрібно було навчитись плавити метал. В давнину плавили метал в найпростіших горнових печах. Необхідність збільшення кількості металу призвела до відкриття чавуну, що стало можливістю для відкриття нового, більш досконалого способу отримання заліза –  крицевий процес [1].

З 1500 - 1800-х років починається стрімкий розвиток науки в Європі,  що було початком трансформації ремісничих виробництв на основі більш ефективних процесів.

XIX століття характеризується розширенням масштабів ливарного виробництва. Найбільших зусиль вимагало отримання ливарної сталі. Виплавка і розливка сталі стала можливою з появою у 1830-му році тигельного процесу [1].

Дешевий та простий спосіб отримання ливарної сталі у великих кількостях шляхом продувки рідкого чавуну повітрям запропонував англійський механік Генрі Бессемер [2].

У 1865 Емілем та П’єром Мартенами була здійснена перша успішна плавка сталі в «мартенівській» печі з чавуну та скрапу [1].

Систематичне виготовлення сталевих виливків  було  здійснене в 1881 - 1891 р.р., що стало першим кроком на шляху до вдосконалення ливарного обладнання, плавильних печей, освоєння виплавки кольорових сплавів та виготовлення фасонних виливків з них, створення спеціальних способів лиття [1].

Після довгих років активного розвитку ливарне виробництво знаходиться на зовсім іншому рівні, тепер це не тільки галузь промисловості, яка створена для потреб людства, а і мистецтво. Прикладом цього є виставка             «Алюміній - 2014» в Дюссельдорфі, на якій були представлені вироби у сфері моди та музики виготовлені з алюмінію. В «алюмінієвій колекції» одягу були абсолютно різноманітні речі (від джинсів до весільних суконь). Цікавим експонатом була лита алюмінієва віолончель. Чотири музиканти на різних металічних інструментах презентували класичні симфонії [1].

Спектр використання технологій художнього литва є надзвичайно широким, починаючи від архітектурного литва, монументів, скульптур до ювелірного литва [3].

На сьогоднішній день розвиток ливарного виробництва в Україні заснований на підвищенні екологічності виробництва, зменшення енергоємності, підвищенні безпеки ливарних процесів. Основною вимогою до литих виробів й досі залишається отримання якісних виробів [4].

Перспективи ливарного виробництва  полягають у подальшій спеціалізації і автоматизації виробничого  циклу, розробленні та впровадженні нових технологій процесів, використанні сучасних інформаційних технологій, створенні нових систем автоматизованого проектування, реконструкції діючих і спорудженні нових ливарних цехів. Об’єм виробництва у світі фасонних виливків складає 75…80 млн. т на рік. У 2015 році в Україні виготовлено близько 1 млн. т виливків. Нині на українських підприємствах нараховується 1450 цехів і дільниць ливарного профілю [5].