Експерименти проводили в герметичному металевому електролізері. Електролітами служили розплавлені суміші Na₂WO₄ – 3 мол. % МоО_3, Na₂WO₄ – 5 мол. % WO₃, Na₂WO₄ – Li₂WO₄ – 10 мол. % WO₃.

Умовою гарного зчеплення покриву з основою є більш позитивний потенціал корозії у порівнянні з потенціалом осадження. Тому для оцінки можливості нанесення вольфрамових покриттів на різні основи були виміряні стаціонарні потенціали міді, нікелю, сталі 3, нержавної сталі, титану в обраних електролітах відносно напівелементів КСl-NaCl –2,5 mol. % PbCl₂ | Pb, NaCl –5 mol. % Na₂WO₄ | O₂, Pt i Na₂WO₄–20 mol. % WO₃ | O₂, Pt (табл. 1).

Таблиця 1 – Потенціали вільної корозії (Е_к) мiдi, нiкелю, сталі 3, нержавної сталі та осадження вольфраму (Е_о) в галогенідно-оксидних і оксидних розплавах

Потенціал осадження вольфраму значно електронегативніший за потенціали корозії міді та нікелю в розплавах KCl–NaCl–Na₂WO₄–NaPO₃ i NaCl–Na₃AlF₆–Na₂WO₄, це обумовлює можливість успішного покривання. На сталях з цих розплавів осаджується незчеплений порошок. У розплавах Na₂WO₄–B₂O₃, Na₂WO₄–NaPO₃ і Na₂WO₄–Na₂S₂O₇ стаціонарні потенціали всіх електродів значно електропозитивніші за потенціал осадження вольфраму і на них утворюється зчеплене покриття. Ці ж закономірності повною мірою стосуються аналогічних молібденовмісних розплавів і електроосадження молібдену.

Стаціонарні потенціали титану у всіх розплавах не встановлюються через інтенсивне розчинення кисню в поверхневому шарі електрода. Тому перед осадженням вольфраму поверхню титану міднили або нікелювали. Вольфрамові покриття електроосаджували з галогенідно-оксидних KCl–NaCl–Na₂WO₄–NaPO₃, NaCl–Na₃AlF₆–Na₂WO₄–(WO₃) і оксидних Na₂WO₄–B₂O₃, Na₂WO₄–NaPO₃ та Na₂WO₄–Na₂S₂O₇ електролітів. Ми підібрали оптимальні параметри реверсивного режиму осадження. Електрод порівняння – KCl-NaCl-2,5 моль. PbCl₂|Pb і Т = 1023 К в галогенідно-оксидних розплавах; Na₂WO₄-0,2WO₃|O₂, Pt і Т = 1173 К – у оксидних розплавах.

Вольфрамові покриття в розплаві KCl-NaCl-Na₂WO₄-NaPO₃ утворюються, якщо виконується співвідношення 0,02<[PO₃^-]/[WO₄^2-]<0,18. За концентрації Na₂WO₄ менше 1 мол. % у незчепленому осаді виявлено домішки фосфідів, за концентрацій понад 10 мол. % на дифрактограмах виявлено оксиди вольфраму. За концентрацій метафосфату, що перевищують [PO₃^-]/[WO₄^2-] ≥ 0,18 виділяються вольфрам і його фосфіди і зчепленого покриття не утворюється. Вольфрамові покриття в розплаві NaCl–Na₃AlF₆–Na₂WO₄ утворюються за концентрації вольфрамату натрію 1-15 мол. %. За великих концентрацій починається осадження диоксиду вольфраму і вольфрамових бронз. З електроліту Na₂WO₄-B₂O₃ вольфрам осаджується, якщо концентрація оксиду бору не перевищує 10 моль.%. При більшій його концентрації на дифрактограмах виявлено оксиди вольфраму і бронзи. Вольфрамові покриття в розплаві Na₂WO₄–NaPO₃ утворюються за концентрації метафосфату 0,5-15,0 мол. %. За великих концентрацій поряд з вольфрамом осаджуються його бронзи і осад швидко переростає в дендрити. З електроліту Na₂WO₄–Na₂S₂O₇ вольфрам осаджується, якщо концентрація Na₂S₂O₇ становить 2,5-12,5 мол.%. За великих концентрацій поряд з вольфрамом осаджуються його диоксид і сульфіди.