7 травня 2016 року професору, доктору техн. наук, завідуючому кафедрою ливарного виробництва Київського політехнічного інституту (1974-1991), Заслуженому професору НТУУ «КПІ» (1998) Степану Пантелійовичу Дорошенко (1931-2009) виповнилось би 85 років. Все його життя було повязане з ливарним виробництвом чорних та кольорових металів. Проте найбільше уваги він приділяв дослідженням в сегменті разової ливарної піщаної форми. З цією формою пов’язана стародавня історія ливарства, а сьогодні, в XXI столітті, піщана форма використовується в 3-D технологіях.

Але повернемось в далекий 1950 рік, коли майбутній ливарник поступив на перший курс металургійного факультету Київського політехнічного інституту. Доля склалась так, що Степан Дорошенко потрапив в групу ЛВ-11. Вона відома тим, що шість її випускників захистили дисертаційні роботи. Після закінчення в 1955р. політехнічного інституту Степана Пантелійовича було направлено на Київський завод «Більшовик, на якому він за період з 1955 по 1959 пройшов шлях від технолога до заступника головного металурга. Працюючи на заводі молодий інженер зрозумів, що для вирішення проблеми якості поверхні сталевих виливок потрібно перейти на інший, науковий щабель діяльності. І тому у 1959р. С. П. Дорошенко поступає в аспірантуру на рідну кафедру ливарного виробництва КПІ. В кандидатській дисертації, яку він захистив в 1963р., були вперше в світовій ливарній практиці сформулювані принципи утворення на поверхні сталевих виливок пригара, який легко видаляється. Ця теорія свого часу викликала досить активну дискусію в наукових ливарних колах. В результаті колективом авторів С. П. Дорошенко, В. М. Дробязко та К. І. Ващенко була написана, а в 1978р. московське видавництво «Машиностроение» видало книгу «Получение отливок без пригара в песчаных формах».Наукова праця була перекладена китайською таяпонською мовами.

В 60-і роки XX століття на кафедрі ливарного виробництва КПІ активно розроблявся принципово новий напрямок створення формувальних ливарних сумішей, які отримали назву «Наливні (рідкорухомі) самотвердні суміщі». Під такою назвою в 1972р. С. П. Дорошенко захистив докторську дисертаційну роботу. Потрібно відмітити, що цей напрямок ливарного виробництва активно развивався як в науковому, так і у воробничому планах. На кафедрі ливарного виробництва КПІ було виконано понад 10 кандидатський дисертаційних робіт, на Київському заводі «Більшовик» з 1965 року працювала перша в країні лінія наливної формовки, а за станом на 1988р. в Україні наливні формувальні суміші використовували більщ ніж 50 підприємств, які виробляли понад 700 тис. т виливок. Как певний науково-практичний підсумок у 1980 році світ побачила фундаментальна праця С. П. Дорошенка та К. І. Ващенка «Наливная формовка», яка вийшла значним накладом в 1000 примірників. Монографія стала незамінним посібником як для студентів, так і інженерів-ливарників.

З 1974 по 1991р. професор С. П. Дорошенко завідував кафедрою ливарного виробництва КПІ. Під його керівництвом кафедра вперше забезпечила студентів-ливарників методичною літературою по всім дисциплінам учбового плану. Ці розробки були такі якісні, що знайшли застосування не тільки в Україні, а і за її межами. За довгі роки своєї науково-педагорічної роботи Степан Пантелійович вніс вагомий вклад в удосконалення  учбових планів, програм, розробку нових спеціальних дисциплін.

Професор С. П. Дорошенко започаткував на кафедрі наукову школу технології ливарної форми, підготував 27 кандидатів і чотирьох докторів технічних наук, у т. ч. для Німеччини, Болгарії, Куби, В’єтнаму. Він опублікував понад 650 наукових та навчально-методичних праць, серед яких більше 50 книг і брошур. У його доробку понад 40 авторських свідоцтв і патентів.

Степан Пантелійович велику увагу приділяв професійній орієнтації майбутніх інженерів-ливарників. З його пера та співавторів вийшли книги, брошури та статті з технології та історії ливарного виробництва в Україні і в світі, зокрема «О литейщиках» (1976), «Об искусстве литья и литейщиках» (1986), «Древняя и всегда молодая профессия» (1998), «Історія художнього литва» (1998).

Продовження цього напрямку його діяльності винайшло в колекціонуванні виробів художнього литва та створенні при кафедрі ливарного виробництва музею литва на базі колекції С. П. Дорошенка.

Зусиллями професора С. П. Дорошенка були налагоджені плідні зв’язки кафедри ливарного виробництва КПІ з профільними інститутами Китаю, Чехії, Болгаріі, Румунії, Куби, В’єтнаму, Німеччини та інших країн.

Останні роки життя С. П. Дорошенко активно займався дослідженням історії ливарного виробництва в Україні, художнього литва, відродженням забутих імен і подій української історії.