Розмір шрифту: 

Для виготовлення зносостійких деталей машин та механізмів, призначених для роботи без змащення, добре зарекомендували себе композиційні матеріали на основі полімерів. Багатоваріантність фізико-механічних і триботехнічних властивостей, які визначаються комплексом характеристик в’яжучого і наповнювачів, дозволяє отримувати матеріали, які можуть використовуватись у вузлах тертя без мастильних матеріалів та хімічного впливу агресивного середовища. До них відносять матеріали, які утворюють вторинні структури на робочих поверхнях в процесі тертя та здатні до самоорганізації і структурного пристосування.     Полімеркомпозити на основі епоксидних смол характеризуються високими фізико-механічними властивостями та хімічною стійкістю полімерної основи. Введення металевих наповнювачів підвищує механічні характеристики епоксикомпозитних матеріалів, однак при цьому відбувається зміна корозійної стійкості. Тому в даній роботі необхідно дослідити вплив хімічного складу та вмісту дрібнодисперсних наповнювачів на корозійну стійкість епоксикомпозитів. Вибір наповнювачів здійснено враховуючи функціональні властивості порошкових матеріалів, які здатні забезпечити високу зносостійкість матеріалу триботехнічного призначення.       Розроблені полімеркомпозити на основі епоксидної смоли ЕД-20 містять твердник (поліетиленполіамін), металеві (мідь, бронза, залізо) та мінеральні наповнювачі (оксид міді). Тверднення епоксикомпозитних зразків відбувалося за нормальних умов протягом 24 год. Для уникнення високих залишкових напружень в епоксикомпозитному матеріалі застосовано ступінчастий режим термічної обробки, який передбачав нагрівання в печі до температур 50 та 100 °С з витримкою 1 год, а далі – до 120 °С з витримкою 4 год.     Встановлено, що для більшості композитів збільшення маси відбувається внаслідок переважання процесів водопоглинання (табл. 1).      Досліджено, що найменшу корозійну стійкість мають матеріали, наповнені залізом. Це можна пояснити достатньо високою хімічною активністю заліза, порівняно із міддю. Під час перебування епоксикомпозитних зразків, наповнених залізом, у розчинах хлоридної і сульфатної кислот на поверхні спостерігається виділення бульбашок газу (H2), який негативно впливає на триботехнічні властивості виробу та його корозійну стійкість. Тому використання даного наповнювача обмежує застосування трибоматеріалів з нейтральним або лужним середовищем. Часткове розчинення встановлено також для зразків, наповнених оксидом міді, однак виділення газу при цьому не відбувається.     Встановлено, що в процесі досліджень зовнішній вигляд зразків практично не змінився. Отже, отримані епоксикомпозити характеризуються високою хімічною стійкістю, оскільки зміна маси у середньому становить 0,9…1,5 % після 500 год експозиції. В результаті можна стверджувати, що розроблені матеріали можливо використовувати у триботехнічних системах, які піддаються впливу хімічно активних середовищ.