Розмір шрифту: 

Підвищення працездатності різального інструменту (РІ) в значній мірі визначається формуванням необхідних властивостей його робочих поверхонь, в особливості на заключних етапах виготовлення і пов'язано, перш за все, зі зміною властивостей як поверхневого шару готових виробів, так і безпосередньо стану поверхні, в особливості її мікрогеометрії.      Метою даного огляду є аналіз методів поверхневого оброблення різального інструменту та визначення найбільш ефективних, з точки зору забезпечення високих експлуатаційних вимог, що висуваються промисловістю до сучасного різального інструменту.      Традиційні методи фінішного оброблення різального інструменту, які спрямовані на підвищення експлуатаційних показників інструменту можна поділити на такі основні групи:     методи механічного оброблення і зміцнення (алмазне шліфування і полірування, вібраційне, дрібструменеве і гідроабразивне, магнітно-абразивне обробленя тощо).      методи нанесення покриттів на робочі поверхні різального інструменту (РІ), які можна поділити на декілька груп, а саме:     а) хіміко-термічне оброблення (ХТО) – титанування, ніобійхромування, карбонітрація, тощо.     б) осадження з газової фази;     в) вакуумне осадження, до якого можна віднести іонну імплантацію, ХТО у тліючому розряді, парогазову конденсацію;     г) лазерне термічне оброблення та поверхневе легування;     д) електроіскрове легування.     Усі вище зазначені методи поверхневого зміцнення РІ спрямовані на підвищення експлуатаційних властивостей, але вони мають як свої переваги, так і недоліки. В особливості це стосується стану поверхні і поверхневого шару інструменту після їх здійснення. Особливу увагу будемо приділяти тим методам, які можна використовувати на твердосплавному різальному інструменті на фінішних етапах його виготовлення, коли виникають потреби у виправлені геометрії, мікрогеометрії поверхні.     Практично відсутня інформація про можливості використання комплексного технологічного ланцюжка, який використовує магнітно-абразивне оброблення (МАО) і нанесення зносостійких покриттів для твердосплавного РІ, в особливості для багатогранних непереточуваних твердосплавних пластин (БНТП), як деталей складної форми не враховані фактори і явища які можуть відбуватися при застосуванні такої комплексної технології.     Підсумовуючи вище зазначене, необхідно відмітити позитивні результати при застосуванні комплексної технології для підвищення працездатності РІ, яка складається з комбінування МАО і нанесення тонких спеціальних покриттів. Особливо це актуально з урахуванням явищ пов’язаних з погіршенням шорсткості і формуванням несприятливого напруженого стану поверхонь після нанесення покриттів і спроможністю МАО виконувати відносно “м’яке” рівномірне оброблення, яке виключає виникнення високих контактних напружень, аналогічних напруженням при обробленні класичним абразивним або лезовим інструментом. А також забезпечувати досить якісну підготовку поверхні і поверхневого шару під нанесення покриттів.