Розмір шрифту: 

Розвиток сучасної промисловості ставить відповідні вимоги до якості покриттів та раціонального використання їх специфічних властивостей. Основним напрямком вирішення даної проблеми є розробка нових і зміна властивостей існуючих захисних покриттів, у тому числі на основі епоксидних смол, які вирізняються високою механічною і адгезійною здатністю. Однак, такого роду системи мають ряд недоліків: низьку ударну в’язкість, здатність до старіння, низьку термостійкість. Тому актуальним є підвищення фізико-механічних властивостей даних матеріалів шляхом розробки епоксикомпозитних покриттів (ЕКП) при використанні високодисперсних наповнювачів.      Керування структурою та покращення фізико-механічних властивостей ЕКП відбувається за рахунок правильного вибору типу наповнювача і оптимального співвідношенням компонентів. Мета даної роботи – розробка складу та технології формування епоксикомпозитних покриттів шляхом нанесення тонкого шару епоксидної композиції стисненим повітрям.      В роботі досліджено епоксикомпозитні матеріали на основі епоксидної смоли марки ЕД-20 (ГОСТ 10587-84) та високодисперсних порошків: оксиду міді (CuO), алюмінієвої пудри (ПАП-1) та бронзи (БрАЖМц). Тверднення  композицій здійснено з використанням поліетиленполіаміну (ПЕПА)              (ТУ 6-02-594-70). Технологія формування дослідних зразків полягала у введенні в епоксидний олігомер твердника ПЕПА (12 мас. ч. на 100 мас. ч.      ЕД-20) та наповнювача, після чого композицію піддавали механічному вимішуванню для забезпечення високої однорідності системи. Для якісного нанесення композиції пневматичним способом та отримання необхідної в’язкості до системи додавали розчинник 647 в кількості 50 мас.ч. Композицію з вказаними інгредієнтами пневматичним розпилювачем наносили рівномірним шаром на металеву поверхню, яку попередньо обробляли абразивом М40 (ГОСТ 3647-80) для досягнення шорсткості Ra = 3 мкм і очищали розчинником. При цьому тиск повітря в розпилювачі становив 6…8 атм. Сопло розпилювача розташовували на відстані 30…50 мм від металевої поверхні.     Розроблені ЕКП досліджували на адгезійну міцність при нормальному відриві (ГОСТ 14759-69), ударну міцність (ГОСТ 4765-73) та внутрішні напруження консольним методом (ГОСТ 13036-67).     Оптимальні фізико-механічні характеристики отримано при введені в склад композиції порошку алюмінієвої пудри в кількості 6 мас.ч., що забезпечило високі значення адгезійної міцності (?а = 63,4 МПа) та міцності на удар (А = 20,76 Дж) та призвело до зниження залишкових напружень (?в = 1,5 МПа). Даний наповнювач сприяє утворенню міцного зв’язку між поверхнею наповнювача і полімерною матрицею з мінімальними внутрішніми напруженнями, завдяки високій здатності до змочування полімером та утворенню однорідної композиції. Введення до епоксикомпозиту оксиду міді в кількості 3 мас.ч. призводить до значного зниження адгезійно-міцнісної характеристики (?а =14 МПа) через формування системи з підвищеним напруженим станом (?в =11 МПа). При застосуванні в якості наповнювача порошку бронзи (12 мас. ч.) спостерігається зниження ударної міцності на 45%, що пов’язано з надлишковим вмістом порошку.     Отже, в результаті проведених досліджень підтверджено, що застосування високодисперсних наповнювачів забезпечує формування ЕКП з високими механічними властивостями для захисту поверхонь обладнання від атмосферного та хімічного впливу.