Наукові конференції України, Нові матеріали і технології в машинобудуванні-2019

Розмір шрифту: 
КЕРУВАННЯ СТРУКТУРОЮ ПОКРИТТІВ УМОВАМИ ВЕДЕННЯ ЕЛЕКТРОЛІЗУ У ВОЛЬФРАМАТНО-МОЛІБДАТНИХ РОЗПЛАВАХ
Д. Р. Абраменко, Р. О. Дубок, Д. Б. Шахнін, В. В. Малишев

Остання редакція: 2019-07-03

Тези доповіді


Експерименти проводили в герметичному металевому електролізері. Електролітами служили розплавлені суміші Na2WO4 – 3 мол. % МоО3, Na2WO4 – 5 мол. % WO3, Na2WO4 – Li2WO4 – 10 мол. % WO3.

Вивчення впливу катодної густини струму і тривалості електролізу, підбір параметрів реверсного режиму осадження здійснювали для електролітів KCl–NaCl–2,5 мол. % Na2WO4–0,35 мол. % NaPO3, NaCl–Na3AlF6–7,5 мол. % Na2WO4, Na2WO4–5 мол. % NaPO3 i Na2WO4– 5 мол. % Na2S2O7. Зчеплені суцільні безпористі покриття з цих електролітів отримані за 923…1173 К і густини струму 0,01…0,15 і 0,03…0,25 А/cм2 для галогенідно-оксидних і оксидних систем відповідно. Розмір кристалітів у осаді зменшується із збільшенням густини струму. Проте, за густини струму понад 0,25 А/cм2 спостерігається значне збільшення зерен, що супроводжується збільшенням амплітуди шорсткості. Це призводить до переродження осаду в дендрити. За густини струму менше 0,025 А/cм2 швидкість корозії основи перевищує швидкість осадження вольфраму і зчеплене покриття не утворюється. Швидкість осадження вольфраму в досліджуваному інтервалі густин струму становить 5…15 мкм/год для галогенідно-оксидних електролітів і 20…45 мкм/год для оксидних, вихід за струмом вольфраму у вигляді покриття становить відповідно до 60 і 95 % (рис. 1). Із зростанням тривалості електролізу вихід за струмом зменшується.

Перелічені особливості впливу концентрацій молібдату і акцепторів кисневих іонів, температури електролізу, катодної густини струму і тривалості осадження відносяться і до електроосадження молібденових покриттів.

З галогенідно-оксидного електроліту ми отримали зчеплені суцільні вольфрамові й молібденові покриття на нікелі, міді, графіті, вольфрамі, молібдені. В оксидних розплавах до цих основ додаються сталі Ст.3, 15X, Ст.45, 40X, 30 ХГА, інструментальні сталі У7, У10, Р6М5, тверді сплави ВК6, ВК20, міднений та нікельований титан.

 

1, 3 – галогенідно-оксидний електроліт NaCl–Na3AlF6 – 10 моль. % Na2WO4; 2, 4 – оксидний електроліт Na2WO4 – 5 моль. % B2O3.

 

Рис. 1. Залежність швидкості осадження вольфрамового покриву (1, 2) і його виходу за струмом (3, 4) на зразках міді від густини струму

 

Профілометричні дослідження показали, що в міру потовщення осаду він з дрібнокристалічного рівномірного за розмірами зерен перетворюється на грубіший. Великокристалічну структуру спробували здрібнити застосуванням реверсного режиму ведення електролізу. Відношення тривалості катодного і анодного періодів змінювали в межах 15…50, тривалість анодного періоду – 0,5…3,0 с, густина його струму – 0,2…0,5 А/cм2. Катодна густина постійного струму в усіх експериментах становила 7,5*10-2 А/см2. Як основу застосовували нікелеві пластини. Для електроліту Na2WO4–5 мол. % NaPO3 за 1173 К оптимальними є: iк = 0,15 А/cм2, iа = 0,30 А/cм2, τк = 25 с; τа = 1,5 с. В результаті на катоді вдалося отримати порівняно гладкі покриви завтовшки до 0,5 мм.

Рентгенівські дослідження показали, що початкові імпульси до 30 А/см2 не впливають на орієнтацію осаду. Незалежно від початкового імпульсу молібденові і вольфрамові осади мали текстуру <110>. При накладенні імпульсів струму до 30 A/см2 під час електролізу зростає лише дефектність шарів, зумовлена утворенням нових зародків металу на кожному зерні осаду. При накладенні імпульсів струму з амплітудою понад 50 А/см2 осади перероджуються в губчасті і слабо зчеплені з основою.


Full Text: PDF