Розмір шрифту: 

Модифікація традиційного одноразового методу пресування і спікання при виробництві порошкових середньо- та важконавантажених деталей  конструкційного призначення являється головною метою ряду досліджень.     На сьогоднішній день не існує кінцевого та повного уявлення про процеси та механізми, які мають місце при допресовці порошкових сумішей. Використання допресовки в якості альтернативи менш зручним або більш дорогим методам отримання виробів високої щільності (гаряче пресування, гаряча штамповка, інфільтрація розплавами і т. ін.) є безперечно актуальним питанням в умовах енергетичної та економічної кризи.     В роботі досліджувались різні варіанти та технологічні режими, в яких застосовувалася допресовка з метою визначення, в яких умовах вона може бути доцільною для отримання матеріалу з високою щільністю. Пресування та допресовка проводились при тиску 700 МПа в закритій та роз’ємній прес-формах. При цьому було досліджено ряд факторів, які впливають на процес доущільнення порошкових брикетів в результаті допресовки. Аналізували залежності щільності, пористості, тиску виштовхування пресовок та міцності сирих брикетів в залежності від вмісту графіту в шихті.      Встановлено, що із збільшенням вмісту графіту в залізному порошку при пресуванні на 700 МПа пористість зразків зростає з 9 до 20 % (рис. 1). Введення графіту має позитивно впливати на процес ущільнення залізного порошку. Виконуючи роль твердого мастила, графіт знижує внутрішнє тертя між частинками порошку та стінкою прес-форми. Проте, ефективність введення графіту проявляється переважно на першій стадії пресування, коли відбувається переукладання частинок при низьких тисках. При високих тисках пресування утворюються напружені контактні зони між частинками металу, між якими зачинено графіт, який відчуває значні стискаючі напруження, здатні пластично деформувати метал.     Опір, який чинить графіт, призводить до пружної післядії і відповідно до розриву контактів. Інша причина збільшення пористості при збільшенні вмісту графіту може бути пов’язана з тим, що мастила мають високі адгезійні властивості, покривають частинки заліза товстим шаром, і при перемішуванні забивають відкриті      В процесі пресування ускладнюється дренажування повітря із шихти, в пресовці утворюється велика кількість закритих пор, які заповнені повітрям та самим мастилом.     Тому, вміст графіту необхідно обмежувати 4 % для отримання матеріалу з низькою пористістю і високою сирою міцністю. При цьому спостерігається мінімальна різниця пористості між спресованими та допресованими брикетами, що пов’язано з досягненням максимального ущільнення при первинному пресуванні. Результати досліджень можуть бути використанні при отриманні порошкових виробів з високою щільністю для середньо- та важконавантажених деталей.